Реакція, яка завжди запізнюється
Хронологія тут важливіша за слова. 4 листопада НАБУ проводить обшуки. 6 листопада керівник детективів НАБУ Олександр Абакумов розповідає «Українській правді», що під час обшуку Дука вийшов до вікна на другому поверсі з пістолетом, техніку трощили, а генерала захищав спецпідрозділ «Альфа». Того ж дня, за інформацією джерел «Української правди», СБУ надсилає до ВАКС лист про «можливий теракт», і захист просить закрити засідання (Радіо Свобода). Увечері Дука заявляє, що сприятиме слідству, заперечує, що перешкоджав обшуку, і каже, що зупинити «Альфу» міг лише голова СБУ. І тільки 7 листопада президент каже «ганебно».
СБУ в заяві пообіцяла повне сприяння слідчим діям і співпрацю з НАБУ та САП (РБК-Україна), а голова служби Олександр Поклад звільнив двох посадовців, імен яких не назвали. Радник президента з комунікацій Дмитро Литвин, посилаючись на джерела, заявив, що фактів передачі хабарів Клименку чи Ляшку не встановлено (Укрінформ). Ми не маємо доказів протилежного і не стверджуємо протилежного. Але, на нашу думку, показові пріоритети: серед перших публічних реакцій Офісу президента було пояснення, кого справа не стосується. Відповіді на питання, хто призначав і підвищував генерала і чому внутрішня безпека СБУ нічого не побачила, ми досі не почули.
Ціна мовчання
Варто порахувати, про які гроші йдеться. За даними слідства, які переказує Радіо Свобода, кожен кол-центр платив близько 7 000 доларів на місяць, а таких кол-центрів було щонайменше 52. Наш простий підрахунок: це щонайменше 364 тисячі доларів на місяць лише за «захист». Це не офіційна сума і не обсяг доведених хабарів, це арифметика з цифр слідства. Але вона пояснює, чому така схема не могла жити без людей у погонах.
За версією слідства, платили посадовцям СБУ, Нацполіції та Офісу генпрокурора. Наше припущення: за такі гроші купують не бездіяльність випадкового інспектора, а доступ до рішень, хто перевіряє і хто відкриває провадження. Шахрайський кол-центр, на нашу думку, не виживає місяцями тому, що його не помітили. Він виживає, коли його помітили і вирішили не чіпати. Якщо слідство доведе свою версію, це означатиме, що частина держави працювала на тих, хто обкрадає громадян України та Європи.
І тут постає головне політичне питання. У силових відомствах є внутрішня безпека, кадрові перевірки, допуски до державної таємниці. Якщо, за версією НАБУ, гроші йшли щомісяця, то або ці механізми не працювали, або працювали вибірково. Обидві відповіді погані, і жодної з них ми від влади поки не почули.
Застава як тест на лояльність
Застава в 65 млн грн — це не вирок і не покарання, це запобіжний захід. Внести її може будь-хто, і це законно. За поліцейського Володимира Ценова, якому суд визначив 15 млн, заставу вже внесли: ВАКС це підтвердив, а «Українська правда» з посиланням на джерела назвала платників. Ще одного фігуранта, Олександра Рибалка на прізвисько «Боксер», суд узяв під варту без права на заставу.
Проблема не в законі про заставу. Проблема в тому, що, за даними «Української правди», серед співробітників СБУ поширюють заклик скинутися на заставу генералові, якого підозрюють у кришуванні шахраїв. Хто розсилає заклик і скільки зібрано, невідомо. Але сам такий заклик, на наш погляд, — це корпоративна солідарність, поставлена вище за питання, яке мала б першою поставити сама служба: як таке могло статися в нас. Коментаря СБУ щодо розсилки ми не знайшли, а без пояснень суспільство має право робити висновки.
Окремо прокурор САП заявив у суді, що Дука допомагав скасувати арешт криптовалюти на близько 2,4 млн USDT, яку, за версією обвинувачення, отримали від продажу наркотиків (Slidstvo.info). Це твердження сторони обвинувачення, і суд його ще не оцінював. Але саме такі твердження держава мала б перевіряти сама, до того, як їх озвучать у залі ВАКС.
Держава, яка дізнається про своїх генералів із пресрелізів НАБУ, не контролює власну спецслужбу.
Війна як ширма
П'ятий рік війни став зручним поясненням для закритості. Декларації співробітників спецслужби, закриті засідання, «можливий теракт» як аргумент проти журналістів у суді. Таємність потрібна для операцій проти ворога. Вона не потрібна для того, щоб громадяни не знали, на які гроші живе генерал, що відповідає за захист держави.
Законопроєкт про декларування для СБУ, який схвалив Зеленський, — правильний крок. Але він з'явився через три дні після обшуків і досі не ухвалений Радою. Якби такий закон з'явився до скандалу, він був би політикою. Після скандалу це реакція на заголовки.
Що має бути зроблено
- Декларування для співробітників СБУ має стати законом зараз, а не після наступного обшуку.
- Департамент, у якому працював Дука, має пройти незалежний аудит, а не внутрішню перевірку силами тих, хто його не помітив.
- Президент і голова СБУ мають публічно відповісти, хто призначав і підвищував фігурантів і хто відповідав за їхню перевірку.
- СБУ має пояснити, що вона знає про збір грошей на заставу серед своїх співробітників і як до нього ставиться.
Цей текст не вирішує, винен генерал чи ні. Це вирішить суд. Але висновок про владу можна зробити вже зараз. Поки держава реагує на корупцію лише після того, як її викрив хтось інший, вона не бореться з корупцією, а обслуговує її з запізненням. І якщо нічого не зміниться, через рік ми напишемо таку саму колонку з іншим прізвищем.
