Кривава подія, що сколихнула країну
Вбивство Андрія Парубія стало не лише трагедією для його родини та соратників. Це — тривожний сигнал для всієї країни. Україна воює з Росією, але загроза тепер проникає і в тил. Політичні лідери вже не можуть почуватися у безпеці навіть у Львові — місті, яке традиційно вважалося відносно захищеним від фронтової небезпеки.
Парубія, колишнього спікера Верховної Ради, було розстріляно серед білого дня у Франківському районі Львова 30 серпня 2025 року. Убивця наблизився до нього у шоломі, маскуючись під кур’єра з жовтим рюкзаком, і здійснив серію пострілів у спину. На місці знайшли 7 гільз.
Холодний почерк кілера
Факт, що нападник використав маскування під кур’єрську службу, показує професійний підхід. Використання електровелосипеда дозволило злочинцю швидко зникнути, уникнувши заторів і камер на головних дорогах.
Це не спонтанний напад. Це — завчасно підготовлений план, який враховував логістику втечі, маскування та навіть соціальне тло (кур’єри у шоломах і з рюкзаками стали звичним елементом міста, тому нападник міг виглядати “невидимим”).
Реакція влади: слова замість гарантій
Президент Зеленський публічно заявив, що “всі ресурси держави задіяні”. Оголосили спецоперацію «Сирена», залучили поліцію, СБУ, прокуратуру. Проте, за фактом — особу кілера досі не встановлено.
Міський голова Львова Садовий пішов ще далі, назвавши подію “терактом проти українського суспільства”. Це твердження одразу підняло градус напруги. Якщо Парубія справді ліквідували як частину терористичної операції, це означає, що ворог має можливості діяти в тилу.
А якщо це був не теракт, а замовлення внутрішніх політичних сил? Влада відмовчується.
Версії мотивів: від політики до диверсії
На сьогодні обговорюють три ключові версії:
- Політичне замовлення. Парубій був однією з ключових постатей Майдану і української політики. Його могли прибрати ті, кому заважав його авторитет.
- Російський слід. В умовах війни диверсійні групи РФ прагнуть дестабілізації та хаосу в тилових регіонах. Вбивство відомого політика виглядає ідеальною операцією для залякування.
- Особисті мотиви. Найменш імовірна версія, але її слідчі також формально розглядають.
Усі три версії поки що без доказів. А відсутність конкретики породжує головне: недовіру суспільства до розслідування.
Парубій: символ українського спротиву
Андрій Парубій (1971–2025) — не пересічна фігура. Учасник Євромайдану, командант Самооборони, секретар РНБО у 2014 році, голова Верховної Ради у 2016–2019 роках. Він належав до політичного крила, яке формувало курс на Захід та спротив Росії.
Його смерть — це не просто ліквідація політика. Це удар по символу, людина уособлювала непохитність, що дратувало Москву і викликало ненависть у проросійських групах всередині країни.
Чи був це теракт?
Ключове питання: чому Садовий так впевнено заявив про “теракт”? Якщо це правда — держава має справу з масштабною загрозою. Якщо ні — ми бачимо політичний піар на крові.
У будь-якому разі, влада тепер змушена вибирати:
- або визнати слабкість спецслужб, які допустили ліквідацію топ-політика у тилу;
- або визнати, що це внутрішня змова, а значить — криза довіри до державної системи ще глибша.
Міжнародний резонанс
Європейські політики вже відреагували. Голова Європарламенту Роберта Мецола назвала вбивство “шоком для демократичного світу”. Це важливий сигнал: навіть якщо українська влада намагається мінімізувати інцидент, на Заході його сприймають як удар по державності України.
Головний висновок: країна без гарантій
Вбивство Андрія Парубія — це не лише трагедія, а й тест для України. І цей тест поки провалюється. Вбивця досі не знайдений. Влада більше говорить, ніж діє. А суспільство отримує черговий доказ, що у країні немає гарантій безпеки навіть для топ-політиків.
Це вбивство може стати:
- прологом до нової хвилі терактів у тилу;
- або знаковим моментом, після якого суспільство вимагатиме реальної реформи правоохоронної системи.